На моїй вишиванці маки живі,
Вони пахнуть небом і пшеницею,
Колискою, матусею і трішечки ялицею.
Червоні й чорні хрестики на білім полотні -
То кров, пролита на хресті
За дух людський, за волю,
Що знову проросла колоссям в полі.
У бабусиній сорочці я захищена.
Ті взори - то міць моя не знищена,
Не спалена, не зламана, не вбита,
Більмо в очах нащадків Юди - московитів.
То спадщина, дана праматерями,
Збережена, захована, віднайдена
Історія життя, змережана віками,
То мого роду вишита душа.
гарно!