Яка ти гарна, рідна ненько!
Яка ж ти рідна і своя!
І як приємно чути мову,
Що льється дзвінко, мов вода.
Які у тебе гарні люди!
Веселі, чуйні, і прості.
А як вони безмежно люблять
Твої простори золоті,
Твоє глибоке синє небо,
І велич ту Карпатських гір,
І море Чорне неосяжне,
Бо все це є їх рідний дім.
Ти наче дівчина - красуня,
Струнка, незламна, молода,
В якої ясні, світлі очі,
Та щира, лагідна душа.
Борися, мила, не здавайся,
Не бійся клятих ворогів,
Тебе саму ми не залишим,
Хоч дуже важко зараз всім.
