Без тебе все не те, і все ніяк,
І день блідий, і вечір без причалу.
Неначе світ забув свій сміх і смак,
І навіть дощ і той — сумний, печальний.
Без тебе все мов тягарем лягло,
І квіти не цвітуть, і сни безбарвні.
Мов зупинилось в часі все тепло,
Що ти колись лишала на світанні.
Без тебе не звучить старий мотив,
Що так любив співати на осонні.
А серце — мов осінній жовтий лист,
Що вітер рве і кидає у безодню.
Я вже не прошу. І не кличу теж.
Бо знаю — світ такий, що все минає.
Але, якщо почуєш — ти прийдеш…
Бо те, що справжнє, шлях свій пам’ятає.
