Пірнатиму в людину з головою,
І кисень в нас один на двох.
І помилки перепливатимуть дорогу.
Пробачення, схиливши голову нести,
І пробачати сотий раз.
І відрікаючись образ,
У Бога крила попросить,
Щоб полетіти ними ввись.
І не вернувшись, тільки так.
Хай вись дарує новий такт.
Тебе любить! Тебе просить!
І підбираючи слова...
Журбі скоривши тиху мить,
Писать прощального листа.
Дистанція лікує рани.
І час, хвилини — санітари.
І книги, книги — в них тепер тону,
Вони ж бо книги, не людина.
В них можна навіть з головою
Пірнати з пристрастю, з жагою —
Та бути вірним лиш собі.
