там де барви як тіні стають мовчазними
там де небо не небо суцільне питання
я ловлю звідкись вірші я дихаю ними
це як ніби картину малюєш востаннє
у моєму світанку немає кордонів
поміж тінями й світлом у просторі-часі
це не темрява тінь коли хтось її зронить
а от люди до тіней з-за темряви ласі
в кожній тіняві знахідка б’ється і втрата
а на кожну світань є своя порожнеча
якщо фарби розмов на всю темінь багаті
то в мовчанні безмовність як світло стареча
і коли мої подихи зрештою змовкнуть
вся палітра загусне у жилах тілесних
я здобуду всі відповіді біля смокви
там де тінь її плоду з Ісусом воскресла
***
