До Дня Матері
Крізь роки я чую мами
Ніжний голос, наче мед.
Ту, що не спала́ ночами,
Піклувалась кожен мент.
Не вини мене, прохаю,
Що погана я дочка́.
Я застигла біля краю
Де тримають почуття:
Біль, який не вгамувати,
Рани слі́зьми не згасить.
Хочу тебе обійняти,
Призабути хоч на мить.
Всі сварки, усі досади,
Що ділили заодно.
Бо мені завжди розрада -
Рідних рук твоїх тепло
Вибачай, що засмутила,
Що була, як буря в днях.
Ти – навік моє світило,
Що, веде в життя, мов шлях.
©Валерія Кропівна
11.05.2025
Переклад власного твору
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918890
