Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Вірсавія Стрельченко: Ти мене не забудеш - ВІРШ

Ти скажеш — мине. Та ні, не мине. Бо навіть без мене — я буду в тобі. У поглядах тих, хто схожі лише. У дотиках інших, у кожній добі… Торкнешся руки — і здригнеться спина, Бо шкіра згадає, як пестила я. У сміху, у жесті, у русі плеча — Моя тінь із тобою, хоч я вже не твоя. Я буду у каві, яку не доп’єш… У пісні, де серце зненацька щемить. У сні, де когось моїм іменем звеш, Хоч скільки там буде інших облич. Я — тиха присутність у кожному “ні”, У кожному “так”, що не буде з тобою. Не клич. Не шукай. Я давно — в глибині. Я — пам’ять твоя... Я — твоя непокоя. І навіть тоді, коли станеш знов цілий, Коли все забудеш — чи зробиш лиш вигляд Я буду в очах, що подивляться сміло, І знову почнеться із памʼяттю битва. Я — дотик, що зник, але не забувся, Я — шепіт, що лине крізь інші слова. У кожному «краще», у кожнім «вдалося» Тремтить моя тінь — вона тиха й жива. І навіть в обіймах, щасливих і нових, Коли засмієшся, вдаючи, що зміг Я вирину в спогаді, в погляді боком, Як спалах знайомий — по серцю батіг. І час не зітре, бо любов ставить коми, Бо те, що справжнє — воно не минає. Я в серці, яке не зізнається в цьому, Його кожна рана — мене виглядає…