Ти – блиск на воді, що сія в тишині,
Ти – подих весни у зірниці ранковій.
Ти – храм мій кохання в щоденній обнові,
Де світлом стаєш у моїй глибині.
Твої поцілунки – мов квіти в росі,
Що спрагло зринають в душі загадковій.
Ти – блиск на воді, що сія в тишині,
Ти – подих весни у зірниці ранковій.
Який же ти любий і вірний мені.
Я чую твій голос у хвилі любові,
Що шепче сердечні щодня чарослови...
Серця у коханні горять, мов в огні.
Ти – блиск на воді, що сія в тишині.
