Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Таборовець: Пісня, немов оберіг - ВІРШ

Давно вже свій ряст я топчу по землі... Та скільки себе пам’ятаю від роду, – Все пісню вкраїнську співали в селі – життя і духовну основу народу. У праці співали… Співали, йдучи у поле і з поля, немовби на свято. І «Місяць на небі…» – звучало вночі, як молодь до гурту збиралась завзято. «…гусоньки, гиля…» – ранок літній в росі, І знов понад луками стелеться пісня… І так цілий рік у пісенній красі, село в метушні до ранкового півня. Все: «Люлі, та й люлі…» – гойдали дитя... З колисочки долі і щастя бажали… Різдво з колядою, щедрівка, кутя… У спів обрядовий всю душу вкладали. Пекли коровай… А де пісня – й танок… В таї́нства обряди його пеленали... «Бери барвіно́чок собі на вінок…» – душевно дружки нареченій співали!... Й понині той спів я, немов оберіг, Всотала по денце у душу і гени.. Поки до кінця ще мій шлях не добіг Безцінний цей скарб я дарую зі сцени. Л. Таборовець