Про НЕЇ – перше слово у житті,
Яке ВОНА – нам, кожному, - дарує,
Зростивши у своїм серцебитті, -
Складає з нами речення прості,
І – перші наші кроки та путі
У долі, разом, - віддано торує.
Від НЕЇ, найріднішої з людей, -
Йдемо у світ дорослими шляхами,
Та: стукіт серця із ЇЇ грудей,
Тепло душі і лагідних очей,
Обіймів ласку, захист від смертей, -
Несем з собою, від своєї МАМИ.
Яку б, хтось з нас, - проблему не зустрів,
Яка б: тривога - не давила скроні,
Серед життєвих труднощів й «вітрів»
І, нездоланних наче, - тягарів,
Знайдем: поради мудрі – МАТЕРІВ,
Душевний спокій – в МАМИНІЙ долоні.
