Щоб догодить свого анге́ла,
Кубинка гарна Розанге́ла
Мене із порту привела у дім,
Щоб відпочив я, а й у тім,
Морська давно долала втома...
Та ось у неї вже я вдома
Присів-приліг на одну мить,
А серце вже палахкотить
Вогнем гарячим, страсним,
Забутим, таким вчасним...
Попив я того шоколаду тіла,
Набрався сили в новий світ,
Віддав їй все, скільки хотіла,
Без зобов'язань, без обіт...
І знову до пригод вітрила
Мене несли, як птаха крила,
І повнив їх карибський вітер...
Сіль спогадів я з літер витер...
Ще поспіль у Гавані я бував,
Де дім її не пригадав...
