Усе скінчилось... Я тепер жива.
Я не боюся закривати очі,
Я проросту мов крізь асфальт трава,
Пройду повз дні запеклі, сни пророчі.
Поглянь на мене - я тепер нова́,
Я не ховаю тінь в своєму світлі.
Почуй мене - теперь мої слова
Наповнені, нестримні і розквітлі.
Я трансформуюсь в прийнятті себе -
І в цьому прийнятті стаю я вільна.
Моя вразливість - це не щось слабе,
А те, що я була занадто сильна.
Повір у мене, ніби в щось святе,
Без таємниць і без складних зага́док.
Тепер собі я вдячна вже за те,
Що більше не ношу комфортних масок.
08.05.2025
©Валерія Кропівна
ID: 1039333
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.05.2025 14:53:34
© дата внесення змiн: 13.07.2025 12:19:15
автор: Валерія Кропівна
Вкажіть причину вашої скарги
|