Під вишнею, що зацвіла,
палають свічечки кульбабки,
гуде у збудженні бджола,
нектаром замастивши лапки.
Із квіту в цвіт, із цвіту в квіт,
ось це і є шматочок раю,
такий бджолиний дивний світ,
у праці,що немає краю...
В суцвітті сонце, аж горить,
крізь гілля падає проміння,
для мене- це маленька мить,
красу побачити уміння...
Мине у безвість й ця весна,
минуть малесенькі едеми,
у серці мить буде запасна-
ліки від реальності проблеми...
У спогадах є призабуті сни-
в запасі вже багато весен,
в їх бачу я кульбабок новизни,
де лапки бджіл напишуть есе...
