Не забирай вершки у мого суму,
лиш обпечешся,та не загоїш рани,
Господь,нехай, у небесах рахує суми,
там для страждання, може, виконано плани...
Все йде по плану... Богу все відомо,
в загальних обрисах окреслено життя,
все тимчасове, ми не в себе вдома,
пройдуть лихі часи, перестраждаю я...
А розум потішається маленьким,
і мало вірить у небачений загал,
і в сенс душі, для вічності легеньку,
що полетить, полишивши печалей вал...
Знімай вершки у радості моєї,
я поділюся нею щиро, залюбки,
є, також, план у Бога і для неї,
коли у світле зодягаються думки...
Життя здається унікальним колом,
повторенням моїх душевних протиріч,
і плаче і сміється, Бог,навколо,
планує час,де день ,таки, долає ніч...
