Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Вірсавія Стрельченко: Воїни кохання (Присвячений тим, хто безмежно кохав та на жаль не взаємно) - ВІРШ

Вони ті, кого кулі не брали в бою, Кого не лякала темрява, холод та біль — Вірили в справжність. І стояли тихо, в строю, Потім падали перші ж… У прірву зусиль. Кому не страшна ні війна, ні засада, Вони губляться в погляді, мов у вині. Бо серце — то більше, ніж просто принада, Його можна зламати, лиш словом «Не ти». Не витримать те, що беззвучно болить, Не винести тиші замість плеча. Ці люди — як криця, та в них щось щемить, Хтось шепоче “назавжди”, а вони лиш — мовчать. Сильніші за смерть, але гинуть від ласки. Тримали в руках, світ свій і чужий. А зламались від того, як чули за маскою, Їм сказали: “Відпусти і якось далі живи”. Не взяти мечем, не злякати катами, Їх тіло — броня, а душа — мов вогонь. А потім приходить вона — зі словами, «Привіт! Так, це я. Твоя сильна любов… Ці воїни падають тільки в обіймах, Ці лідери гинуть у тиші кімнат. Бо навіть найбільша фортеця — безсила, Коли серце здається любові, життя ставить мат. Їм звично мовчати, коли все горить, Їм боляче бути — але ще страшніше Віддати себе, відпустити й не жить, І чути: “Ти сильний! Ти здатен на більше”. Та сила не в тому, щоб вижити всім, І найстрашніша з усіх катастроф — Це «Люблю», що стає тобі смертним кіном. Життя з собою наодинці, але у режимі, де of