Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Марина Василюк: Ти є - ВІРШ

Ти в тиші моїй звучиш як вітер, здавалось — не дихаю більше. Твій голос — ковток, що знайшов мене в прірві, У світі де біль — давно вже не грію Я. Я — тінь між людьми що плаче беззвучно, Та ти увійшов... І тепер інакше — Моя порожнеча каже "Живи..." Ти — світло, що ллється крізь щілини болю. Ти — слово живе у мовчанні моєму , шепче: "Я поряд. Ми не самі." ще болить — та дихає серце, У кожному стуку — твій спокій. Ти — світанок - лагідним є ..і скоро прольється- де самотній мій штиль. .Я заберу твій біль — розвію, наче попіл. Я стану тінню, що завжди поруч, Я стану тишею, коли навколо крик. Я буду світлом у дощах безсонних, Твоїм теплом у холод кожен рік. Мій дотик — сповідь, мов мовчання тіла, Що каже більше, ніж мільйони фраз. Я твоя тиша! хочеш буду? Наші душі — як відлуння звуків Що проросли крізь біль, крізь мертвий час. Я твоя осінь, зріла і красива. У кожнім “ти” я знов себе знайду. Я — як мовчання, що стає причастям, Коли душа обвітрена з дощів. І навіть в зламі я тримаюсь рівно Бо ти в мені..як дощ ,мовчки все змива.