Скажи мені, о, навіжена... й навіщо я такий хлоп щасливий?
Чи ти не моя наречена.. я мрію, а вуха зомліють, багровіють.
Барвінчата квітонька, тендітний метелик впав до твоєї роси..
І я, немовби приречений здіймати попіл у повітря, дмухнути.
О, моє найліпше зречення від тіла, я благаю уполюй ніжно.
Співай же у мені пісеньку... неначе я голосливий птах лелека.
Наснись мені у ніченьку.. я волію, а очі вбачають, пірнають.
Смарагдова стрічечка, закоханий легінь дихає по твою грацію..
І я, немов річечка, здіймаю пісок у відлуння, обдаровуючи течією.
О, моє найкраще багаттячко у тіла, я бажаю огорни леліючи.
Ти все, що Боженька спокутував провини людини в мені..
Моя найліпша мряка і рожева мить отримати подум твій.
Ти вся, напевно наснишся, коли я не збагну очі у суховії...
Твій погляд, твою тугу і муку про мою пристрастну душу.
Тоді...
Скажи мені, зненацька побачена у клопоті натовпу доля...
Чи ти не моя овіяна душа хрещена.. я поневіряюсь, я вірю.
Гомінлива зоренька, розхристаний парубок лине твоєї краси.
І я, неначе пір'їнка на морі зазнати порив вітру, дужчає.
О, моє настирне забарвлення тіла, я вбачаю, як червонішаю.
Співай же у мені, не згаяна... у роки я шукав тебе вчарований.
Наснись мені, не гадано.. я мрію, а не прокидаюсь, займаюсь.
Феєрична людина, чарівна тінь палко вдихає твоє биття.
І я, наче крижина на ставу чую кряхтіння донизу, поринаю.
О, моє неприховане цвітіння тіла, я блукаю у кольорах.
Я кохаю..
Ти все, що небеса ймуть і повертають ясні янголи..
Моя найщиріша молитва у годину понад вранішню.
Ти вся, мерехтливе миготіння цяточок у небі щоночі...
Твій подих, що лине до мене і несе твою душу дівочу.
Тебе я кохаю.
І я є навіки віків твій.
Нехай щезне саме небо,
а ми залишимося воркувати
допоки не покохаємо і в обрій..
Гарно про кохання.
