Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Чайківчанка: О ОСЕНЕ - ГОЛУБКО СИЗОКРИЛА - ВІРШ

О старосте - голубко сизокрила! Сидиш, і воркуєш сама із собою. Світить сонце,падає дощ,то злива... А думи пливуть хмарою під горою. Осене, чого лиєш гіркі сльози ?... Скажи, чого сумуєш у тузі вночі?... Ти , як пташечка боїшся морозу... Мурличеш, як котик ... грієшся на печі. Шукаєш сонечка - у небо просинь І тепла літечка того, що немає. Вже повільна хода твоя у осінь Із дерев жовте листя до ніг кружляє. Ти - йдеш не вгору, а вниз у Листопад Тремтячою рукою збираєш плоди. Замітає зима сліди - снігопад Нема повернень назад - у райські сади. Осене - моя пристане золота!... За твоїми плечима весна і літо. Сидиш край віконечка ,як сирота... Чекаєш з чужих світів до хати діток. О, Дай Боже, до старості до жити! Ходити до останку своїми ногами. Домріяти... божий світ долюбити... І славити на землі життя - піснями. О дай Боже, дочекатися весни!... Надивитись , як цвітуть у саду вишні. У ангельськім хорі - слухати псалми... І вознестись у даль по - волі Всевишній... Похилив старий дуб віти додолу Забіліло навкруги у білих снігах. Завітає зимонька на Покрову І складає свої крилонька вільний птах. Осене, ти - бабиного літа - рай Вінчаєш осінній сад у срібній нитці. Курличуть журавлі останнє"Прощай"... Мінорні пісні грає скрипаль на скрипці. Осене - моя зіронько вечірня! Вже вітерець з дерев листячко зриває.. Стукає у віконце - пора пізня В долонях землі в'яне квіт ,догорає...