Уже для всіх Ти пожила,
Для чоловіка, для дітей.
У кожнім серці Ти була —
Світлом у тисячі ночей.
Ти все уклала у свій дім,
І біль, і спогади, і втому.
Та врешті час сказати всім:
Я більше не вернусь до того.
Тепер живи сама для себе,
І не пояснюй, не проси.
Радій, співай, малюй у небі,
Свої найщиріші сни.
Танцюй, як вітер у гаях,
Радій, як у дитинстві знову.
І навіть сльози на очах —
То не журба, а щастя мова.
Час жить життя своєї мрії,
Нікого не питать «коли».
Бо їх чекання — то їх надії,
А Ти — творець своєї мети.
Живи в своє задоволення, вільно,
Без "треба", "мусиш" й "не смій".
Ти — як картина: ніжна й сильна,
Ти мов пілоти, Ти маєш власний стиль.
Уже для всіх Ти пожила…
Тепер — дозволь сама для себе.
Бо навіть Всесвіт відчува,
Коли Жінка живе як треба!
