Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Мій зелений травневий деміург - ВІРШ

«Бронзова слухає, сидячи біля помпи пивного барила, втупившись у далечінь. Душа в полоні мрій.» (Джеймс Джойс) Деміург з посмішкою шахового маестро Палить люльку набиту листям авокадо, Читає діалоги Платона щоп’ятниці, Коли скорботи налито по вінця, Коли Місяць оповні зазирає в зіниці Черепа світобудови, викликаючи посмішку Нечемної діви Галактики – зеленовбраної, Синьокосої, в якої кіт-муркотайло (сірий) Дивиться на кульгавих вухастих осликів, Що носять цеглу на будову башти мовчання, Яку мурують до Неба вільні каменярі (Прилітайте, чорні орли, прилітайте!). Термітам смакує дерево – міцне й крислате, З листями-пальцями, з квітами-снами, На дошках з якого малюють сумні ікони Ченці вогненної віри, ховаючи у своїх Каплицях таємниці перехожих-годинників. Згадуй, мій друже, згадуй, місто своє біле З назвою Начебто, з ратушою сера Альберта*: Етюди на тему «Ad urbem et mures»** Малюй м’яким пензликом*** На поверхні листя Осокорів Юних, як зошит На якому ще нічого не було написано, Не нашкрябано, не заплямлено, не зіпсовано Літерами, яких ніхто не знає, ніхто, Навіть він – деміург зеленого травня****. Примітки: * - не принца, ні. Тим паче, не Чорного Принца. ** - У Теодора Руанського (1296 – 1378) є поема «Ad urbem et mures» писана середньовічною латиною. Вільні муляри і шанувальники троянди та хреста (одночасно) вважали цю поему одкровенням. Хто зна, може вони і праві. *** - один мій знайомий, художник і винороб, робив собі пензлики з шерсті котячих хвостів. Пензлики виходили м’які і безпосередні. Малював він тими пензликами пейзажі на горіхових дошках. **** - один моряк (громадянин Кале) запевняв, що під час плавання до Землі Ван Дімена він на одному острові бачив зелених джмелів, яких він назвав деміургами травня (demiurgi viridis Maii). Я впевнений, що то йому привиділось – він зловживав ямайським ромом.