Рими
Рими, рими, рими, рими,
Що робити мені з ними?
Як ладнати мені з вами,
Доведете ж до нестями!
Хочу «мир» заримувати,
Ви «війною» ну лякати,
«Перемоги» я бажаю,
Та від вас «поразку» маю,
Затуляю «біле» - «чорним»,
«Істинне» стає «умовним»,
Замість «правди» скрізь «брехня»,
«Смерть» сильніша за «життя»,
Ну, а от «любові» замість,
Лиш отримую «ненависть».
Що робити з вами, рими?
Може стати пілігримом,
У світ за очі піти,
Щоби правильні знайти.
Щоб не «темрява», «світло»,
Не «прокльони», а «молитва»,
Щоб не «пекло» - тільки «рай»,
Щоб не «голод», а «врожай».
Щоб змінився «гнів» на «милість»,
А «лукавство» та й на «щирість»,
«Простотою» стала «пиха»,
«Щастям» осоружне «лихо»,
І щоб серед рим отих,
Гарних, влучних і дзвінких,
Віднайшлася лиш одна,
Але сама головна.
Замість «гордості» пустої,
Щоб «шляхетності» устої,
Замість «розпачі» - «надія»,
Щоби «віра» , не «зневір’я»,
Щоби «мужність», а не «страх»,
Була в душах і серцях,
І тверезий «глузд» здоровий,
Переміг в мізках «полову»,
Щоб глупотну, темну «дурість»,
Перейняла світла «мудрість»…
Мудрість – тиха і незрима,
Ось, та «сама-сама» рима.
