Задзвони , як доїдеш. Або емігрантам присвячується.
Задзвони , як доїдеш
або емігрантам присвячується.
🫂
"Задзвони, як доїдеш",-
Обіймала бабця віддаючи в руки щойно спечені пиріжки,
Перехрестила, обняла і молилась в слід, що неділі
Так ніби я їду в тридев'яті світи
"Задзвони , як доїдеш",-
На кнопочному телефоні крізь поганий звязок кричав дідусь
"Ти поїла? оділась ?
Я за тебе хвилююсь й боюсь"
Тоді не боялась, не мерзла , не голодала і навіть часами не розуміла цінність секундної хвилі дзвінка.
Це ж зовсім близько, пару годин, пару днів і я знову сто відсотків приїду туди, де нескінченне відчуття безпеки й тепла
Тепер кілометри , вокзали, кордони , проклята нещадна війна
Дім без дому, пастка спогадів , де вже нема відчуття рідних стін, енергетики , родинного кола й тепла
Задзвоню, як доїду.
З однієї на другу на кладовищі при могилі молюсь
Свічка, цукерка , німий діалог ,
Бо без слів трішки тихіше на серці коти шкребуть
"Задзвоню як доїду"-пишу комусь в меседж,
А думаю про тих, в кого між царством любимих живих і мертвих панує межа
Тепло власного дому , країни, родини , миру , дитинства й добра
Життя , якого по факту давно вже нема .
"Дзвоню як приїду,"- в блокнот на папір закарбую слова .
Як роми , де прижилась - розкинула табір і стала частково своя
А ти задзвони, як доїдеш, через кілометри ,
морально тебе обійму
Бо нас міліони, що чекають вічної фрази "Доберусь -задзвоню"
_____________
Дякую всім, хто зберігає частку дому попри кілометри .
06.05.2025
