Холодний вітер оббиває крони,
Завчасно вбрані квітнем беручким.
Лахміття біле трусить на стежки.
І цідиться ранковий срібний промінь
На крижаного шереху стіжки -
Морозу слід, що товкся безборонно.
Безсердно і безжально цілувати
Рожевий цвіт йому було у кайф.
Так замерзав колись у казці Кай.
А злу б скалок у очі насипАти.
Тікай, наївний хлопчику, тікай.
Я Герда у сльозах посеред саду.
Проникливо і зворушливо!Гарна образність вірша.
