Бесстрашному пулемётчику ПВО и другу Дмитрию Ц. посвящается.
Неначебто з гори, на місто тьма упала,
І знов старий Дніпро то шепче, то шумить,
Як струни золоті на дідових цимбалах,
Й несе кудись удаль бурунисту блакить.
Не спиться козаку, бо ворогу на лихо
Боронить сни містян напористий дует.
Нехай у небі ще і зоряно, і тихо,
Але Дмитро уже готує кулемет.
За хмарами гудять пропелери щоночі,
Та спритно ліхтарі свої тенета в'ють,
Бо втомлений солдат побачити охочий,
Куди майне свинцем його безмежна лють.
– Та й рясно нині вас! – казав боєць тихенько,
Поціливши «шахед» майстерно у крило.
А вдома край вікна благала бога ненька,
Щоб сина сьогоніч не вистежило зло.
