Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Галунець: Антарктида - ВІРШ

Щоденниковий запис у голові № 1158. Місце: станція “Академік Вернадський”. Дата: 26 квітня 2025 року. Час: 00:21 за Києвом. Заплющую очі й не сплю, тож приречено пливу крізь думки, розмовляю з овечками, якби я змогла, то злетіла би кречетом, туди, де вершини ростуть, та зламана тут і ось тут, ви ж не бачите, як я захопилася травмозаначками, які заховала між Кафкою, Пратчетом, аби лиш ніхто не знайшов, як шалик із шовку туристки на лайнері, яка з Аргентини пливла аж до айсбергів, в навушниках грали зомбічно The Cranberries, а шалик у танці тонув. Час: 07:37 за Києвом. Так сумно, та ну все (!) — синхронно із рибами він гнучко поплив поміж глибами сивими, холодні маневри — це шанс стати хвилями та вижити серед штормів. Розплющую очі — ось шалик пошарпаний! На мисі Марина в обіймах Антарктики він — нібито лист з колекційними марками, який адресата знайшов. На диво, зігрів мене шовк із посланнями від Всесвіту, що обліпив густо слаймами проблем і тривог; не така вже й поламана — себе я полагоджу знов. Нотатка: написати книжку “Неймовірна подорож до білого континенту, про яку вам ніхто не розповість”. © Олена Галунець