Сьогодні я піднявся на вершину,
Так довго марив нею уві сні,
Блукав, долав я не одну стежину,
Щоб усміхнувся образ твій мені.
Сьогодні я побачив наші гори,
Прозорі очі, і за руки ми
Злітали, наче птахи в білі хмари,
Кохалися невпинно до пітьми.
А завтра я прокинусь в самоті,
І раптом вже заснули сині гори,
Чекаю все життя на висоті,
Що ти колись помітиш мої взори.
