Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: Свята вода. - ВІРШ

Щоночі я ловила зірки, торкалася неба. З тобою ми злітали, Місяць ніжно нас гойдав Заколисав.. заколисав. В оксамитових хмарах, де співає тиша. Нескінченні світанки, що тягнуться так само легко. Новий день - це таїна, яку я ще не пізнала. Шепіт кличе почуття , які я не можу стримати, Щоб простежити звивистість річки. Наче Свята вода тече в моїх судинах. Мов би ця безіменна річка знає мій біль. Вона вирізає каньйони мого часу. Мене пронзає Нескінченний потік, нескінченна рима. Срібною ниткою вона розсікає землю. Тихий провідник, тверда рука. Води зрушують скелі, скелі подрібнюються, піски підкоряються. В цій течії живуть істини. Кожна хвиля зберігає у собі якусь дивовижну пригоду. Кожен рух шепоче: «Ти не залишилася сама». Я занурююсь у минуле, що ворушиться. І всі мої страхи розчиняються в ній. Хоч і вузька, але повноводна. Свої таємниці нерішучі зберігає. Несе її ніжна течія. Я залишусь в його течіях. Хоч і вузька, але глибока. Таємниці я зберігаю, плекаю мене ж Несуть її лагідні потоки. Я буду завжди в його течіях. Свята вода в моїх венах. Безіменна річка знає мій біль. Вона різьбить каньйони мого часу. Нескінченний потік, нескінченна рима.