Сонце та небо блакитне.
Скільки нам ще далі плити
В морі з суцільних думок?
Знаєш, не збудеться в строк
Все те, про що були мрії.
Лиш залишилась надія,
Більше нічого не гріє,
Тільки пече ностальгія.
Навіть коли неба прапор
В полі із жовтого злата
Віє на вітрі вітрилом,
Й вже не залишилось сили
Далі іти через межу.
Над головою безмежна
Нашого неба блакить
Плаче та в серці болить.
02.05.2025 15:42
