Щодня присяду, край віконця,
Та й лист тобі, напишу знову,
Ти так далеко… моє сонце,
День подарує нам обнову.
Квітучий сад, прийму блаженно,
Як промінь пестить пелюсточки,
Душею вірю достеменно,
Тож прочитаєш всі рядочки.
У них слова… та більш мовчання,
Частіш крапки, думки ти знаєш,
Не втрачу мрію, сподівання,
Сховав таїну, що кохаєш.
Враз з листя котяться росинки,
В заграві різних фарб веселки,
Все ж вії втримують сльозинки,
Цілунки з пам’яті не стерти.
Блакить небесна втихомирить,
Всі злети любощів і смутку,
Блукає місяць між хмаринок,
Із рук не випущу, я ручку.
Слова всі зайві, коли погляд,
Твій вкотре з місяцем зникає,
Скажи чому, тепер не поряд,
Моє ж сердечко так чекає.
29.04.2025 р
