|
Чи вимірами значиться душа
з невидимим нікому лабіринтом,
котрим щоранку в люди вируша
із власним принтом?
Як втримує напругу виднокрай,
щоб горем не пролитися під ноги,
коли збирають біди урожай,
поміж тривоги?
Про що громи в пориві рокотань
віщують скаменілому чеканню,
чи світло переможне в час вертань,
чи путь останню?
Не знаючи в обличчя майбуття,
все прихистку шукаємо у вірі.
Та у молитви час чи каяття
ми з Богом щирі?..
©Наталія Погребняк
Зі збірки "Межа" (2023)
ID: 1038685
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.04.2025 12:57:23
© дата внесення змiн: 28.04.2025 13:00:22
автор: Наталія Погребняк
Вкажіть причину вашої скарги
|
