***
Йде душа по дорозі шляхом непрямим.
На холодні світила, не знає куди.
Якщо ноги несуть, небо чисте мов німб.
Від багнюки й оркану недобрі сліди.
***
Не пояснюй багато, не буде вини.
Після вибачень зайвих пристане іржа.
Гендлюва метушня не спасе від війни.
Плід, що зріє, на напасті не наражай.
***
І суддєю не будь, тим, хто зла не чинив.
Каяття за бездумність минулу – дарма.
Люди – бранці стихій, лодки з деревини.
Воду черпають з днища, та в хвилях - корма.
Чудова лірика! 
