Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Дванадцята весна - ВІРШ

Свою любов дарую щедро краю, Де народилась я і відбулась, Болить мені, як ворог землю крає, Як Україна болем упилась. За що Господь мій так народ карає, Запитує мій поетичний глас. Дванадцята весна в шовки зелені Вдяглась і стала свідком знов війни. Хрущами зарясніли дикі клени, Але мені сьогодні не до них. Хоч і підкралась сивина й до мене, А я живу у пошуках вини. Чому війна у срібло нас вдягає, Хіба цьому причиною рокИ, І зморщечки мереживом лягають, Адже війна – то справа не з легких., Та й вороги часу ніяк не гають, За ними ледь встигають вояки. І все ж в душі я маю сподівання, Що для війни весна ця – рокова, Це дум людських до волі поривання, Тож з болю народилися слова: Війна – поміж добром і злом змагання, Що в інший світ всім двері відкрива. 12.04.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко