Лікуй мою душу простими словами…
Без тих, вже банальних шаблонів про сенс,
Про пристрасть кохання, й без слів про меч карми,
І те, що у кожного з нас є свій хрест.
Лікуй мою душу…Якщо це можливо…
Хай будуть слова наче ліки із трав,
Бо хоч я й не юний, ще вірю у диво,
І зцілення всіх…Майже всіх, в душі ран.
Мов градом побив час невидиму душу,
Хто тільки від неї не рвав за роки,
Та вірив в одне я, кохаючи мушу,
Терпіти до тих пір, коли прийдеш ти.
Лиш ти здатна зшити всі рани без голки,
Одним ніжним дотиком пальчиків рук,
Так ніби в них сили від жриці-весталки,
І лікарський досвід всесвітніх наук.
Лікуй мою душу…Ти зможеш…Я знаю…
Мені не потрібно ні завчених фраз,
Ні навіть розмов про дороги до раю,
Я чув, за життя у гріхах, це не раз.
Ти просто скажи, що кохаєш, як завжди,
Ти просто торкнися губами до губ,
І шрами в душі, що за плоть навіть старші,
Без болю, без сліду, навік пропадуть.
Я ж міг, не зустріти тебе в цьому світі,
І хто б тоді серце моє врятував?
На жаль, стали ми не настільки ще рідні,
Але твою душу лиш я покохав!
