Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Мирослав Манюк: ПРАХ ЧОРНОБИЛЯ - ВІРШ

ПРАХ ЧОРНОБИЛЯ У безодню кинув вітер прах, І здригнулась від біди земля. Не забути вибуху у снах, Що розвіяв крихти на поля. Страх врізався в серце поколінь, І постало місто без людей. Там життя спинилося як тінь, Став Чорнобиль наче як музей. Страхом атом спалює чуття, І лишає попіл на руках. Так ось поміж тишею буття У безодню кинув вітер прах. Так постійно всі роки підряд Нам природа хоче помогти. Тільки де людина, там і чад, Рани, біль і спалені мости. Нам Чорнобиль згадує про те, Що ми пил, ніщо у світі цім. Хто зруйнує — втратить, не знайде Свій останній, найдорожчий дім. Мирослав Манюк 26.04.2025