Хоч Він Творець усіх світобудов,
Ним вічне створено життя, любов,
Душа і тіло - дихати щоб щастям,
Бо в Нього є лиш райські почуття,
Та вірним бути як Творцю життя,
Як гордість у душі кричить - нізащо?
Якщо від Нього Дар всім - кожен вдих:
Для немовлят, старих і молодих
Невже факт визнати душі не страшно,
Що дихання не стане в мить любу,
Чом у душі зняли на гріх - табу,
Бо гордим жити без гріха - нізащо?
Христос - душі від пекла Рятівник,
Хоч вічного життя Він Керівник,
Що хоче дати нам усе найкраще,
Душа, не визнавши себе нулем,
Без Нього не повернеться в Едем
Ні за яких своїх умов, НІЗАЩО!
Вхід через нуль із мінуса до плюс
Де вічний ритм у серця "я люблю"
І до Творця, і до Його творіння,
Де знають всі: життя дано пощо,
Де визнають: без Бога я - ніщо,
Немає де ні смерті, ні старіння...
***
НІЗАЩО - ні в якому разі, ні за яких умов
НАЙКРАЩИЙ – найвищий ступінь порівняння
якісного прикметника гарний
ПОЩО́ - навіщо, для (задля, заради) чого
#####
А, не признав себя нулём
Хоть Он Творец всех мирозданий,
Души, и тела, и дыханья,
Хотя зависим вдохом каждым
Ну, разве наше эго жаждет
Признать: без Бога я - ничто,
Коль кредо гордых - низачто?
Хоть Бог Создатель жизни вечной,
С константой "я люблю" сердечной,
Хоть не творим ни чувств, ни силу,
Готова чья душа к посылу -
Признать: я без любви - ничто,
Коль кредо гордых - низачто?
Хотя Христос - душ Искупитель,
От адской доли - их Спаситель,
Ну, чья душа спастись решилась,
И с явным фактом согласилась -
Признать: я без Христа - ничто,
Коль кредо гордых - низачто?
А, не признав себя нулём
Из минуса не перейдём
В тот Божий рай - святой и вечный,
Где Бог плюсует бесконечно
В душе безгрешной - "я люблю",
В наследство дав ей Суть Свою!
Чтоб в теле стать душой безгрешной,
Ей нужно чтоб Христос Воскресший,
Как власть Имеющий над смертью,
Простив её, дал Дух Бессмертный,
Которым дышат все в раю:
Творца с твореньем - я люблю!
***
НИЗАЧТО - ни в каком случае, ни при каких условиях
ПОСЫЛ - какая-то идея, которую говорящий пытается донести до слушателей своей речью
