Не забувай торкнутися весни
І поглядом,і серцем, і щокою.
Нехай цей цвіт нам стане водопоєм
Вгасити спрагу,що прийшла у сни.
Хай линуть леготом усі твої слова
У вікна душ відчинених для світла,
Щоб тінь розпуки в них нарешті зблідла,
І мрія осягнула їх нова.
Торкнись весни. Втопи в суцвіттях біль.
Хай гоять рани пелюстки бузкові.
Тепер земля - це суміш праху й крові,
Але зелом буяє звідусіль.
Життя весною знову нищить смерть,
Яка не зникне, але все ж змаліє.
Торкнись весни, бо в ній душа говіє,
Призупиняючи всесвітню круговерть.
26.04.2025
Чудова лірика! 
