Стікають кров'ю рани України...
Вони печуть, і ниють, і болять...
Очима сумно дивляться руїни...
А з неба – світлий погляд янголят...
О скільки діток ця війна забрала?
А скільки воїнів підня'лось на Парнас?
Лиха війна все щастя наше вкрала –
Зали'шився один його каркас.
Стікають кров’ю рани України…
У серці – біль… навкруг іде війна...
Скрізь ворог залиша одні руїни…
В нас болю вже натягнута струна.
Та з болю проросте нова свобода,
Із попелу відродиться народ!
Бо незалежність – це найвища нагорода!
Хай згине із землі ворожий зброд!
Стікають кров'ю рани України...
В серцях – вогонь, що крізь віки горить.
Ні смерть, ні від ракет руїни
Нас на землі своїй не спопелить!
