Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Чаша, що зроблена з бронзи - ВІРШ

Сонце – вухастий заєць Малює знаки на жовтій глині, Якої торкались руки людей, Що вдягнені в торішні зимові сни Замість полотняного одягу, Що взуті в личаки лабіринтів, Що плетені з кори хлібного дерева, Яке посадив пастух Таргітай. Діти глеків-клепсидр: Їм жити серед жита та єресі, Серед хаток без вікон і сміху, На осонні років-метеликів, На землі, що опалена требами, Напоєна медовими офірами. На безлюдному острові квітня Зібрав знавців давнього трунку, Друзів сивого доктора Фауста Під знаком троянди й хреста: Щоб не блукали в густій темряві, Коли сам Час довершується, Як довершують важкі кроки На вершину високої башти, Яку мурували (та марно), Яка стримить за ображені хмари (Ой, як недоречно-невчасно), Щоб розповісти зорям-блукальцям Про нас. На руїнах римського ринку рабів Цвіте оксамитом магнолія – Квітка свідок важких почвар, Наче гіркий постскриптум На пергаментній сторінці Апокрифу.