Квітнева тиха ніч зайшла до міста
Із оберемком снів, неначе мед...
Та пантрували ниці терористи...
Мій Київ під ударами ракет....
А замість снів займиста суміш страху,
Тремтіння рук і ціпеніння душ,
Бузкове небо навпіл розпанахав
Болід... і п'є кривавий пунш.
А на болотах ненаситний покруч
До рила тягне золотавий німб,
А ті, що з нами мали бути поруч,
Готують для тирана сіль і хліб.
Та я скажу вам, зрадники пихаті,
Хоч може й це моя остання ніч,
Що пройде час і в пащі цій зубатій
Ви будете також - ось весь мій спіч.
