Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: oreol: А дощі не йдуть, наївні люди чогось, як завжди ждуть. - ВІРШ

По інерції хочуть війни. По інерції протягують свої рішення вони. А все, чому? Бо всіх залякали. Майбутнє ж у людей вони підло украли. Той чекав 60-ти, до сліз, а вік призиву бац й підняли. Той миру чекав, а тут диванний герой за всіх рішення прийняв. Він там був, кров проливав. Хто із під землі його відривав? Ті кого землею накривало, взривною хвилею в Ад кидало Одне бажають - жити. Неварто за них щось взагалі говорити. Багаті призивають, а чому, бо ні їх самих ні їх дітей туди не посилають. Ті, що рішення приймають дохід від смертей постійний мають, Тому за бійню цю й горлають. Які нації, які кордони, ми Божі діти То чому ж ми у полоні? Полоні віри, ідеології, указів незаконних. Все ради чого? Щоб одні процвітали. експлуатували, а інших просто дрони убивали. Сам ніхто ж добровільно від корита не піде, а щоб його наповнювали, горе прямує, іде, вони впевнені, що до них ніхто не зайде і їх ніщо не візьме. Поділено землі, людей. А світ палає. Зливи бажає. Весняної зливи, що нечисть цю змиє. * на майдан люди вийшли були не ради тих кордонів і землі, яку продали, а навпаки, щоб кордонів з ЄС не було. І всі побачили, як нас підло манили, а в реальності на замок двері закрили і війна за кордони, щоб жили в загоні. Обіцяли ЄС то ніяких границь ,пора давно це зрозуміти не в загонах, а в Європі жити і ніхто нам не в праві це забороти і границі якісь знов встановити.