*****
Відпускаю я тривогу
З серця в дальнюю дорогу,
Де нікого не існує.
Хай вона туди крокує
І лишається навіки
Там, щоб я її повіки
Більш не бачив і душею,
Й серцем не страждав із нею,
Також люди ті, з якими
Стежками я життьовими
Йду, допоки серце б’ється.
В світі цім всім нам дається
Лиш одне життя, всяк знає.
Тож хай кожен з нас тримає
В серці світлі почування,
Доки не мине остання
Мить, яку нам відвернути
Не удасться, щоби бути
Вічно в світі цім живими,
Молодими чи старими,
Як цього б ми не жадали.
Лиш одне життя нам да́ли,
Що все ж до кінця свойого
Дійде в мене, в тебе, в нього…
Істина ця всім відома.
Кожному вона знайома.
Та чи кожен проживає
Це життя так, як бажає?
В цім питання й полягає.
Відповідь же кожен знає.
Євген Ковальчук, 28. 05. 2021
