Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Костянтин Вишневський: Душа людська - ВІРШ

Душа людська Душа людська, як пташка в клітці, У тілі грішнім скніє від нудьги, Розсотує тюрму свою по нитці, Шукаючи до звільнення шляхи. З в’язниці плоті рветься бідолашна, Років крізь нескінченний лабіринт, Така самотня, ніжна і прекрасна, Як сніжно-білий юний гіацинт. Страждає разом з тілом від недугів, І потерпає від неправедних гріхів, Смиренно зносить вчинки недолугі, Без нарікань, без розпачу, без слів. І не бажає звільнення насильно, Її свобода власна вартує життя, Вона так прагне, Господи всесильний! Щоб смерті не було без каяття! А як зупиниться на вік годинник долі, Прийде кістлява в чорному вбранні, Душа людська відчувши врешті волю, Протиснеться в шпаринку у броні, Стягне останні декілька волокон, Для світу іншого навіки воскреса, Залишивши землі тілесний кокон, Метеликом полине в небеса.