Скільки у твоє черево, череп, груди, тушу
Набили цього дешевого синтепону?
Хто вдихнув у повітряну кульку необмежену душу
І прив'язав до руки? Настільки ти відсторонений
Від спроби осмислити справді потрібну красу,
Яка заглядає ув очі простою істиною:
Тут немає для мене кімнат, ні щасливих країв
Не було тут ніколи, до слова, мого королівства,
Тільки мить, щоб впіймати в повіки той погляд Навік,
Що підносить тебе у проєкцію Іншого міста.
03.10.2024
