Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Іванова - Юртина: ТЕ КОХАННЯ ЯКЕ ПТАШЕНЯТКОМ ЗЛЕТІЛО - ВІРШ

Набридає терпіти холодну мовчанку, Де постійно у ній є відчутність зневаги. Прокидаюсь як завжди, спішу спозаранку, Доторкнутись до тебе...додати відваги… Але марні старання коли невзаємне, Те кохання, яке пташенятком злетіло… Ти назавжди його від душі відокремив, І по суті мені обпалив мої крила. Перекрив мені кисень щоб я задихалась, Коли в щирому слові торкаюсь до тебе. Неможливо повірить, що марно старалась, Зазивати тебе на прогулянку в Небо... Політати, відчути єднання душевне, Щоб в ночі виражати своє здивування - Те що Ти відчуваєш в мені невід`ємність І радієш моєму до тебе коханню... Вже літати від щастя давно я не вмію, Набридати не хочу коли є мовчання, Як печатка, як камінь душевний тяжіє, І постійно знесилює щире кохання… травень 2015 Фото автора