А ти колись зійдеш немов мара
І зникне все до чого ти торкалась
І мить можливо зродиться сповна
Та мить, з якою ми тоді прощались
Весь квіт в садах осипле від дощів
А вітер рознесе опале листя
Ми будемо благати всіх Богів
Щоб повернути час до того місця
Ми будемо долати всі світи
Які нас розділяли на частини
Мов береги бурхливої ріки
Мов цілого одного половинки
Але колись зійдеш ти мов мара
Лиш тінь свою простелиш мов вуаль
Мою розбурхаєш нездолану печаль
Зійдеш в світи прекрасна і чужа...
