*****
Веди мене, дорого,
Туди, де б я завжди
Жив в щасті. Ти ж, тривого,
Із серденька іди
І більш не повертайся
До нього бо повік.
Із нього забирайся
На мій усенький вік.
Не хочу я з тобою
На цьому світі жить
І лиш без супокою
На ньому кожну мить
Претяжко та прегірко
Тужити-сумувать.
Невситная вампірко,
Вже годі з мене ссать
Енергію життєву
Без крапельки жалю
І душеньку чуттєву
Гнітить, тебе молю.
Ви, світлі почування,
У неї увійдіть
І доки мить остання
Не пройде, в ній живіть.
В ній буду вас тримати
І дбатиму за вас,
Немов за дітьми мати,
Усюди й повсякчас,
Щоб жив я тільки з вами,
Щоб ви в мені жили,
Щоб ви у ній квітками
На цілий світ цвіли,
Із розкішшю буяли
Й самі себе усі
В людські серця вселяли
У всій своїй красі.
Євген Ковальчук, 25. 05. 2021
