самотній Великдень у вирі війни
не літали у вирій, не бачили сни
ми діти весни, що залишились тут
забули про світло, забились у кут
здригається тіло від вітру, чи злив
постійні молитви, осінній мотив
хоч ніби і квітень, і тепло є так
здригається тіло, втрачається смак
самотній Великдень у вирі війни
у вирвах глибоких надію знайди
накрити не стіл, а накрити крилом
людей і дітей, що тремтять під столом...
