Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Зелене сяйво рідного вікна - ВІРШ

Цей день – як сік березовий, такий Настояний на пахощах бузкових. Квітневих трав зелені хідники Лоскочуть вітру зоряні підкови, І ронять так лелійно пелюстки́ Дерева, наче пух тендітний сови. Пливе в чове́нці срібному весна, Лишає на поверхні ртутні кола… І цвіту перкале́ва пелена Черешням затуляє ніжні чо́ла. Й зелене сяйво рідного вікна Розвиднює для мене світ довкола… І, начебто, лиш руку простягни – Й теплом дихне цей затишок на мене, Поманить у дитячі давні сни, Кульбабовим вином наповнить вени. Торкнись до мене лагідно, торкни… Куди пливеш, віконечко зелене? Іще так легко серцю межи трав Стрічати сонце й життєдайну зливу! А хтось літа в пацьорки наниза́в І вітру пов’язав у буйну гриву. Та що мені сльози́ пекучий сплав? Я ж не забула, як радіти диву!.. Як усміхатись, вірити весні, Прихід якої – то маленьке свято!.. Й зелене сяйво в рідному вікні, Що зберегли для мене мама й тато… Не забувай, прошу́, мій голос – ні, Моя в черешнях викупана хато!.. © Наталя Данилюк, 2024. Світлина з Інтернету.