ЛИСТ ДО МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ
Ви, хто прийде́ за нами, гідні й горді,
Чи знатимете щось про наші біль і крик?
Про дні, коли душа аж ко́рчилась в безодні,
А серця плач вливався в божевілля рик?
Чи чутимете стогін той глухий і тихий,
Що небо крилами загиблих пеленав?
Чи здатні ви відчути вражий ви́шкір дикий,
З яким він землю нашу кров’ю заливав?
Ми ж засівали гнів і сльози в чорнім полі,
Збирали помсту в кулаки і не́нависть в жнива.
Ми билися як янголи любові, а не жертви долі,
І кожен волю обіймав, звитягу ж – проживав.
Знайте, нащадки, це: ми з смерті воскресали,
Хоча кохали й милували теж із цвіту у весну.
Ми в мертвих сили брали, коли нас вбивали,
Щоб зберегти для вас Вітчизну – рідну і одну.
Не забувайте жертв невинних й подвиги народу,
Ми всі за обрій мрій пішли, щоб нині ви жили́,
Й не зрадьте предків заповіт і не згубіть свободу,
Її вони вам за найвищу ці́ну зберегли.
Павло Гай-Нижник20 квітня 2025 р.
