А на небі – вівці-зорі.
Місяць їх пасе в стодолі.
Він жене свою отару
ген за хмару – до лиману.
Бродять зорі опівночі,
бо безсоння їх морочить.
Їм Чумацький Шлях до ранку
тче небесну колисанку.
І гуляють в небі-полі
до світанку вівці-зорі.
І зорять доріжку тьмяну,
молоко п’ють із лиману.
